Україна посідає друге місце в Європейському регіоні за рівнем захворюваності на туберкульоз, щороку реєструється близько 30 000 нових випадків захворювання на туберкульоз. Кожен шостий хворий помирає, хоча сьогодні це захворювання цілком виліковне. За даними ВООЗ, в нашій країні щороку не виявляється близько 24 % нових випадків захворювання на туберкульоз. Ймовірними причинами такого великого відсотка не виявлення – недостатній рівень діагностики, обмежений доступ до медичної допомоги певних категорій населення та пізнє звернення за медичною допомогою. Щонайменше 23 % нових випадків туберкульозу, виявлених в Україні, не піддаються лікуванню звичайними протитуберкульозними препаратами – є резистентними, а більше 40 % таких нових випадків вже мають деструктивну форму.

Туберкульоз – інфекційне захворювання, що спричинено мікобактерією туберкульозу (бацила Коха), передається переважно повітряно-крапельним шляхом від хворої людини до здорової, у більшості випадків вражає легені, але захворювання може виникнути у будь-якому органі, наприклад, нирках, хребті, мозку, лімфатичних вузлах, кишечнику, шкірі, статевих органах тощо.

Перші ознаки туберкульозу: підвищена стомлюваність, слабкість, схуднення, втрата апетиту, субфебрильна температура (37-37,5 оС) пітливість (особливо вночі). В активній стадії з’являються характерні для туберкульозу симптоми: кашель, що не припиняється понад 2 тижні з виділенням мокротиння, яке може бути з домішкою крові; біль у грудній клітині; задишка, брак повітря; лихоманка з ознобом, високою температурою (до 39оС); сильна слабкість; збільшення лімфатичних вузлів.

У 2020 році померло від туберкульозу 163 особи, що менше ніж у 2019 році – 225 осіб, показник на 100000 населення склав у 2020 році 9,7 проти 13,3 у 2019 році. По Україні за 2020 рік – 6,9 на 100000 населення.

Високий темп життя, інформаційний пресинг, постійний «брак часу», а, отже, нерегулярне і незбалансоване харчування − це все стресові аспекти, які призводять до зниження захисних сил організму і сприяють розвитку захворювання. Разом з тим, туберкульоз − безумовно, соціальна хвороба, адже безпосередньо залежить від способу життя населення, якості харчування та інших факторів. Ризик появи туберкульозу підвищують злоякісні новоутворення, цукровий діабет, аутоімунні захворювання, ВІЛ-інфекція, трансплантація органів або кісткового мозку та інші складні хвороби, які знижують імунітет.

Діагностика туберкульозу легень ґрунтується на інструментальних (флюорографія; рентгенографія грудної клітки; комп’ютерна та/або магнітно-резонансна томографія грудної клітки; бронхоскопія) і лабораторних методах дослідження (аналіз харкотиння протягом 3 днів поспіль на виявлення мікобактерій туберкульозу; бактеріальний посів мокротиння (або інших біологічних матеріалів) на спеціальні середовища (результат потрібно чекати протягом 2-6 тижнів) з визначенням чутливості збудника до протитуберкульозних препаратів); в якості швидкого і точного методу використовується ПЛР-діагностика туберкульозу. Також використовуються нашкірні проби Манту і Діаскін-тест.

Лікування туберкульозу: прийом протитуберкульозних препаратів. При наявності показань проводиться хірургічне лікування. Велике значення має підтримуюча терапія. Треба пом’ятати – дієвих народних методів лікування туберкульозу не існує!

Профілактика туберкульозу. До первинної профілактика відноситься вакцинація. Перше щеплення (БЦЖ) відповідно до календаря щеплень проводиться на 3-5 день життя в пологовому будинку. Вторинна профілактика туберкульозу включає в себе ранню діагностику захворювання. З цією метою застосовують профілактичні огляди, флюорографію легенів, туберкулінодіагностику.

При перших проявах симптомів туберкульозу треба звернутися до свого сімейного лікаря! Профілактичні огляди слід проходити 1 раз на рік.

Бережіть своє здоров’я, дотримуйтеся здорового способу життя. Хай щастить!

 

 

За матеріалами МОЗ та ЦГЗ України